The Story Behind the Song – Auld Lang Syne

Auld Lang Syne is a Scottish folk song, most commonly associated with Scottish bard Robert Burns, whose artistic legacy is celebrated on this date in his native country. He described it as ‘a song of olden times’ which appears to have been handed down orally, from singing parent to listening child, until Burns wrote it down, thought to have been in 1788.

Although the words have been handed down through subsequent years, the original tune seems to have been lost. That said, Burns did compose a song, called O Can Ye Labour Lea, Young Man, which had a very similar melody.

The earliest germ of Auld Lang Syne in lyric form is found in an anonymous poem of the 15th century, which is preserved in the Bannatyne MSS (manuscripts) of 1568, the title in this instance being Auld Kyndness Forgot.

The second song on the subject known to exist belongs to the time of Charles I and was first printed in James Watson’s Collection, published in 1711. It is a song of ten eight-line stanzas, divided into two parts, and the title here is, curiously, Old Long Syne. It has been attributed to Sir Robert Ayton of Kinaldie, in Fife, the friend of dramatist and poet Ben Jonson, but is more generally believed to be the work of Francis Sempill of Belltrees.

Just to add to the confusion, Gilmour’s Scottish Songs states that Burns wrote three of the verses, but does not specify which.

For generations the song has been sung as the clock strikes 12:00 midnight on New Year’s Eve, and to a lesser extent on Burns’ Night (January 25) and on St Andrews’ Day (November 30).

The following are the words to Auld Lang Syne as in Burns’ Selected Poems, with chorus added as in the song.

Auld Lang Syne

Should auld acquaintance be forgot,
And never brought to min’?
Should auld acquaintance be forgot,
And auld lang syne?

Chorus:

For auld lang syne, my jo,
For auld lang syne,
We’ll tak a cup o’ kindness yet
For auld lang syne.

We twa hae run about the braes,
And pou’d the gowans fine;
But we’ve wander’d monie a weary fit
Sin’ auld lang syne.

Chorus

We twa hae paidl’d I’ the burn,
Frae morning sun til dine;
But seas between us braid hae roar’d
Sin’ auld lang syne.

Chorus

And there’s a hand, my trusty fiere,
And gie’s a hand o’ thine;
And we’ll tak a right guide-willie waught,
For auld lang syne.

Chorus

And surely, ye’ll be your pint-stowp,
And surely I’ll be mine;
And we’ll tak a cup o’ kindness yet,
For auld lang syne.

The last verse here is normally the second verse in the most commonly known version.

Music was vital to Burns who apparently taught himself to play the fiddle, enabling him to pick out and record the tunes, which he did by noting down his fingering on paper. Otherwise many old folk songs would have been lost to us.

Whether this version of the song is the same as that noted by Burns, one can not be certain. By many accounts Mairi Campbell’s rendition carries the oldest known melody for Auld Lang Syne.

Чи знаєте ви, що українська різдвяна мелодія «Щедрик» стала однією з найвідоміших у світі? Ви чули її, напевно, десятки разів у американських фільмах, проте могли не здогадуватись, що Carol of the bells – це адаптована версія нашого Щедрика.

Кажуть, народ з нелегкою долею породжує генія. Українська земля багата на геніїв, але у народній ментальності, на жаль, не закладено його пам’ятати. Миколі Леонтовичу для створення шедевру знадобилося тільки три ноти та чотири звуки – до-сі-до-ля -. Українська пісня сягнула свого апогею і знайшла відгук у серцях мільйонів людей у різних кутках планети, бо найщиріші почування не потребують слів: музика – ось мова, зрозуміла для всіх націй світу.

Наближаються різдвяні свята, обов’язковим атрибутом яких є колядки та щедрівки. Український народ ще у передхристиянських сутінках почав творити свої новорічно-різдвяні пісні. Термін «колядка» співзвучний із латинським словом «сalenda», що означає свято нового року. Ця запозичена назва, яка тісно сплелася із старослов’янським святом зимового повороту сонця, пізніше перейшла на наше зимове новоріччя. З приходом християнства обряд колядування було приурочено до Різдва Христового. На той час припадає створення колядок релігійного змісту, з біблійними образами, які також набули великої популярності. Щедрівки, так само, як і колядки, беруть свій початок дуже давно. Вони оспівують величання господаря і його родини, висловлюють побажання великого врожаю і достатку.

Успішним збирачем колядок і щедрівок був Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент, громадський діяч та педагог. Завдяки його клопітким старанням була видана збірка під назвою «Щедрик», в яку увійшла й однойменна, відома кожному українцю, мелодія. Всесвітньо відома обробка «Щедрика» належить до тих, над якими композитор працював майже все життя. Перша її редакція була написана до1901—1902 рр., а остання, п’ята — у 1919 році.

Українська культура у світі заявила про себе у період першої масової еміграції українців, а саме, у 1890-х роках. Уперше «Щедрик» був виконаний хором Київського Університету в 1916 році, а 5 жовтня 1921 року мелодію почув Нью-Йорк. Пісня звучала у відомому залі «Карнегі-Холл». Її виконав хор під керівництвом Олександра Кошиця. Видно, мелодія припала до душі слухачам уже тоді, бо у 1936 році американець українського походження Петро (Пітер) Вільговський (Peter Wilhousky), створив англійську версію слів до «Щедрика».

Сьогодні колядка Carol Of The Bells («Колядка дзвонів» – англійська версія українського «Щедрика») звучить у Штатах, Канаді, Європі, Австралії, в Японії та Китаї на радіостанціях і телеканалах, на вулицях і у супермаркетах. Мелодія стала візитною карткою різдвяних свят і за останні десятиліття успішно витісняє славнозвісну Jingle Bells. Carol Of The Bells часто звучить у багатьох відомих фільмах і рекламних роликах.

Український живописець та майстер декоративної графіки, не заслужено забутий митець у еміграції, Микола Бутович у 1953 році написав полотно під назвою «Щедрик». На ньому зображено те, про що співається у «Щедрику» – і ластівка, і кошара з вівцями та ягнятами, і господиня з коромислом. До мелодії «Щедрика» в англійському варіанті додані слова зовсім іншого змісту, ніж у автентичному тексті: «Дзвеніть срібні дзвони, веселі різдвяні дзвони, Христос народився…» Українські щедрівки є новорічними піснями, їхня тематика інша, ніж у колядок. Прикметно, що щедрівки є суто слов’янським атрибутом свят.

Тепер майже ніхто, крім людей із музичною освітою, не знає, що мелодія Carol Of The Bells припливла в Америку разом із українськими емігрантами. Ім’я Миколи Леонтовича закордонні музикознавці навряд чи пов’яжуть із всесвітньо відомою колядкою… Національне коріння музичного твору розчинилося в його геніальності. Чи такої долі ми, українці, хочемо для своїх святинь?..

«Щедрик»

(мовою оригіналу)

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару, –
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.»
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

Carol of Bells

(«Щедрик», англійська версія)

Hark how the bells,
sweet silver bells,
all seem to say,
throw cares away

Christmas is here,
bringing good cheer,
to young and old,
meek and the bold,

Ding dong ding dong
that is their song
with joyful ring
all caroling

One seems to hear
words of good cheer
from everywhere
filling the air

Oh how they pound,
raising the sound,
o’er hill and dale,
telling their tale,

Gaily they ring
while people sing
songs of good cheer,
Christmas is here,

Merry, merry, merry, merry Christmas,
Merry, merry, merry, merry Christmas,

On on they send,
on without end,
their joyful tone
to every home

Ding dong ding… dong!

English 4 U

понедельник, 9 января 2017 г.

Happy NEW YEAR))